Людина залежала, залежить і буде залежати завжди від ресурсів Природи!
Земля була заселена різноманітними рослинами за довго до появи на ній людини. В ті далекі часи організм людини був обдарований відчуттям та спостережливістю з добре розвиненим інстинктом, та навіть невідомим ступенем розуму, який служив їм для самозбереження та продовження роду людського. Людина знала, що вона залежить від ресурсів природи і завжди була в пошуках.
Дуже багато рослин і їх родин не вивчено, а саме не вивчено їх фармацевтичну активність і лікувальний вплив на організм людини. Лікувальна дія багатьох видів рослин пов’язана з наявністю в них не однієї речовини, а комплексу різних біологічно активних речовин, які при надходженні в організм людини визначають той чи інший фізіологічний ефект. Перш ніж використати рослинні засоби, потрібно знати не тільки про їх лікувальні властивості, але і про їх протипоказання до застосування. У рослин також зустрічаються речовини, які накопичуються в організмі людини і при тривалому застосуванні приводять до небажаних побічних дій. Багато з природних сполук мають високу фармакологічну активність і вимагають особливої обережності. Через наявність в рослинах високоактивних діючих речовин, передозування їх недопустиме.
Рослини по різному впливають на організм людини. І тому людина по різному реагує на рослини, відчуваючи ефект лікування. Навіть у одної і тої ж людини реакція може бути різною в залежності від часу, умов приймання, та багато інших факторів.
З особливою обережністю треба підходити до змішування рослин, роблячи різні суміші, взаємодії різних речовин одних з одними можуть бути не передбаченими. Речовини можуть припинити дії, а деколи такі комбінації підсилюють їх. Не знаючи властивості рослин ми не знаємо, як будуть між собою реагувати численні фактори суміші.
На Землі немає двох генетично однакових людей, кожна людина має свою чутливість, та ще і змінюється на протязі усього життя з різних причин. У таких складних умовах дозування активних речовин майже виходить з під контролю. Якісне лікування цілющими силами природи розраховане на правильний підхід та індивідуальність.
Дозування і тривалість застосування залежить від ефекту і стану людини.
Технологія приготування та застосування настою: 1 чайну ложку сухих рослин помістити у фарфоровий, або емальований посуд, (металічний посуд не використовувати!), залити склянкою (200мл.) окропу, накрити кришкою і настоювати на кип’яченій водяній бані 15 хвилин. Охолоджувати при кімнатній температурі 45 хвилин, процідити, залишок віджати до процідженого настою. Об’єм настою довести кип’яченою водою до 200мл. Приймають упродовж дня три – чотири рази на день за 30 хв. до їди по 50мл. (чверть склянки) у підігрітому виді.
Оптимальний терапевтичний ефект досягається при вживанні рослин природного походження, використавши один з основних порад народної мудрості – застосовування рослинних ресурсів з максимальним спорідненням до організму людини, що проживає в даній місцевості.
Використовуйте рецепти з літературних джерел, де показаний розробник і в такому разі ви зможете використати додаткову інформацію про вибрану вами рослину та як її використовувати.
Рецепти перевірені віками та народною мудрістю, взяті із затверджених практикою фітотерапевтичних посібників і збірників, але із важкими хворобами завжди необхідно звертатися за консультацією до фахових спеціалістів, та дотримуватись вказівок.
Розроблені Емілією Михайлівною «Дієтичні добавки «Настої Закарпатські»
ТУ У 10.8-2187021621-001:2017.,
Фіточаї та травяні збори “ Трави Закарпаття”
ТУ У 10.8-2187021621-002:2017.,
«Косметичні олії»
ДСТУ 4765:2007. ГОСТ 28303, «Шляхами предків»
За рішенням Європейської Академії природничих наук та Ученої Ради нагороджені медаллю Роберта Коха «За особливі заслуги в області наукових досліджень».
За рішенням Європейської Академії природничих наук та Ученої Ради нагороджені медаллю Роберта Коха «За особливі заслуги в області наукових досліджень».
Arnica montana L. - Арніка гірська (Arnica montana L).
Настойка «Арніка»
Не являються лікарським засобом. 100% натуральний, екологічно чистий продукт.
Має тонізувальні, седативні, протиспазматичні, жарознижувальні, протизапальні, антиспастичні, бактеріостатичні, відволікальні, жовчогінні, сильно кровоспинні, судинозміцнюючі, та гемостатичні властивості.
Являється спиртовою витяжкою з лікарської рослинної сировини, що отримується без нагрівання і видалення екстрагента; призначена для внутрішнього або зовнішнього застосування. Настойка належить до галунових препаратів, є стійкою лікарською формою і може зберігатися достатньо тривалий час за кімнатної температури. Призначають настойку внутрішньо - краплями, зовнішньо - для обмивань, примочок, компресів та полоскань.
Склад сировини: Суцвіття (квітки) арніки гірської (Arnica montana L.), спирт. Колір настойки може лавірувати.
Рекомендовано застосовувати як дієтичну добавку до раціону харчування при таких захворюваннях:
При стенокардії і серцевій слабості (розширює коронарні судини), при атеросклерозі, гіпертонії, нервовому перезбудженні (знижує рефлекторну збудливість, довгастого мозку і кори головного мозку, і тому застосовують при крововиливі в мозок, щоб швидше нормалізувати функціональний стан центральної нервової системи), для зниження гарячки. При холециститі, холангіті,
маткових кровотечах, запаленні яєчників, запальних захворюваннях після викидню, нічне мимовільне сечовипускання, міокардиті, кардіосклерозі, гіпертонічній хворобі, симпатикотонічному колапіс, безсонні, гепатиті, гематомах, абсцесах, відмороженнях, опіках, трофічних виразках, фурункульозах, міозитах, герпевірусних інфекціях; для пришвидшення загоєння ран. Пом’якшує ця рослинка і укуси комах.
Спиртову настойку арніки гірської готують із розрахунку 1:10.
№ 1. 100г свіжих квіток арніки гірської заливаємо 1л. 70% етилового спирту і настоюємо 21день. Потім відціджуємо, залишок віджимаємо до процідженої настойки.
№ 2. 50г сухих квіток арніки гірської заливаємо 1л. 70% етилового спирту і настоюємо 21день. Потім відціджуємо, залишок віджимаємо до процідженої настойки.
Спосіб застосування внутрішньо для дорослих:
по 20-30 крапель запиваючи водою 2 рази на день до їди, при атеросклерозі, міокардиті та підтримці сердечно – судинної системи. При шлункових і кишкових спазмах по 20-30 крапель спиртової настойки внутрішньо застосовують на цукрі або воді 2 рази на день до їди.
Спосіб застосування внутрішньо для дітей: по стільки крапель на раз, скільки років дитині;
Використовують зовнішньо: для лікування ран, гематом, фурункулів, карбункулів, стафілококових уражень шкіри, рани ротової порожнини чи горла, як розчин для полоскання горла.
Протипоказання до застосування:
Особиста чутливість до біологічно активних речовин продукту. Дітям, жінкам в період вагітності або період лактації, використовувати спиртовий настій або вживати дієтичну добавку до раціону харчування, тільки за призначенням фахівця. При передозуванні арніки гірської можливі порушення серцево-судинної діяльності, задишка, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль у животі, пронос або запор, які минають без лікування після зменшення дози.
У нативному вигляді арніка гірська досить токсична, тому для внутрішнього застосування необхідне ретельне дозування фітозасобів (не більше 0,1г на добу в перерахунку на суху сировину).
Увага! Рецепти перевірені віками та народною мудрістю, взяті із затверджених практикою фітотерапевтичних посібників і збірників, але із важкими хворобами завжди необхідно звертатися за консультацією до фахових спеціалістів . Кожний організм по своєму реагує на рослини, навіть у одного і того ж організму реакція може бути різною в залежності від часу та умов прийому.
Дозування і тривалість застосування залежить від ефекту і стану людини.
Умови зберігання: Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Термін придатності 24 місяці з дати виготовлення.
Довідка: Україна, 90 436. Закарпатська обл., Хустський р - н., с. Іза, вул. Возз’єднання 18 а.
Тел. +380 67 312 2411. , +380 68 081 8711., (03142) 56 239 Viber. WhatsApp.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Горіх волоський (Juglansregia L.).
Дерево родини горіхові (JuglandaceatA.Rioh) з потужною кореневою системою. Довговічне дерево з сірою кроною висотою 20–25м і більше, діаметр стовбура 3–7м, гілки утворюють велику крону діаметром близько 20м. Іноді росте у вигляді чагарників. Деякі дерева здатні жити до 300–400 років, зберігаючи здатність плодоносити. Волоський горіх в дикому вигляді зустрічається і в лісах Закарпаття.
Лікарською сировиною є незріле листя й плоди. У гомеопатії для виготовлення препарату (Юглансрегія) Juglansregia використовують зелену шкірку плоду і листя. Серед 38 квіткових еліксирів Баха, квітка дерева волоського горіха (Уолнат) Walnum займає сьогодні важливе місце в терапії.
Наукова латинська назва цієї рослини з’явилася завдяки КарлуЛіннею, який використав давньоримські її позначення. Римляни називали плід горіха basilicom (царський), а також juglans, що є народним скороченням виразу Jovis glans – жолудь Юпітера (Jovis–родовий відмінок від Juppiter), іншими словами, божественний жолудь, що володіє на відміну від звичайного жолудя чудовим смаком .
За назвою виду можна припустити, що батьківщиною горіха волоського є Греція. І дійсно, в дикому стані він росте в Греції.
Але якщо зазирнути в історію глибше, то виявляється, що відомий римський вчений Марк Теренцій Варрон (I ст. до н.е.) у праці «Про сільське господарство» називав горіх грецьким (Joglansnuxgraeca). У Рим волоський горіх потрапив з Еллади.
Звернувшись до самої ранньої в історії людства наукової праці з ботаніки, автором якої був давньогрецький вчений Теофраст (IV-III ст. до н.е.),у ботаніків є підстави вважати, що рослину«горіх грецький» він назвав перським горіхом. Але в XIX ст., коли почався розквіт палеоботаніки, залишки горіхів (плоди і листя) були виявлені в третинних і четвертинних відкладених покладах Європи. Це здалося вченим того часу безсумнівним доказом безперервного існування горіха волоського в Європі з третинного часу. Більш точними дослідженнями, проведеними в наші дні, було встановлено, що ці поклади горіхів споріднені не з горіхом волоським, а з іншими видами роду, що збереглися до наших днів лише в Північній Америці.
З огляду на свідчення Теофраста і сучасні дані про поширення горіха волоського, можна безумовно вважати областями його природного поширення Південний Казахстан, Середню Азію, Іран, Афганістан, західні частини Гімалаїв з Тибету, південний схід Закавказзя (Талиш). В інших частинах Закавказзя, наприклад в Західній Грузії, величезні ліси з горіха волоського справедливо розцінюються як старовинні ліси, що розрослися внаслідок занедбаності ще під час грузино-перських і грузино-турецьких війн. Подорожуючий у 1924р. по Афганістану Н.І.Вавілов писав, що Афганістан в цілому входить в загальний ареал дикого горіха, але в багатьох замкнутих районах, наприклад у Кафірістані, є сліди самостійної культури цієї рослини. У Малій Азії та Європі дикорослі горіхи волоські слід вважати нащадками диких культурних рослин.
Якщо нанести на карту назву горіха волоського на всіх європейських мовах, то виявимо, що у романських народів, всередині колишньої Римської імперії, назва горіха волоського перетворилася просто на горіх (нук молдавською, nuc румунською, noce італійською, nogal іспанською…Всі похідні від латинського nux). На околицях же Римської імперії та в її німецьких і слов’янських сусідів горіх волоський отримав назву «волоський горіх», в українців – горіх волоський.
Волоський горіх користувався і користується популярністю у багатьох народів. Значення горіха в житті людини велике і багатогранне. Деревину горіха використовують зі світовою популярністю в будівництві. Плоди горіха широко використовують як харчовий продукт. Кору і оболонку плодів застосовують для виготовлення барвників. Деякі індіанські племена в Мексиці для заціпеніння риб розчавлюють молоде листя пекана і горіха наскального (Juglandrupestris) і опускають їх пучками в воду.
Подібність ядра волоського горіха з людським мозком породжувало багато легенд і огортало рослину ореолом містичної таємниці. У Стародавній Греції і Римі горіх був символом достатку і довголіття. У Вавилоні жерці забороняли простим людям вживати горіхи в їжу. У середньовіччі вважали: якщо під горіховими деревами не ростуть інші рослини, то це відбувається тому, що в них гніздиться нечиста сила, яка шкодить іншим рослинам і людині, тому горіхові дерева потрібно знищувати.
Сучасні вчені встановили, що в листі горіха міститься отруйна, гнітюча речовина югландін, яка впливає на інші рослини, що ростуть поруч. З опалого листя дощі вимивають цю речовину в ґрунт. У ґрунті югландін пригнічує ріст рослин, які ростуть під горіхом. Листя волоського горіха володіють інсектицидними властивостями, його запахи не люблять комахи, тому його можна використовувати як абсолютно нешкідливий біологічний метод для боротьби з комахами. Волоський горіх виділяє багато фітонцидів. Там, де ростуть горіхи, завжди свіже повітря, мало мух і хвороботворних мікробів.
Горіх волоський росте тепер майже в усіх країнах світу і в багатьох місцях дичавіє. В наші дні його вирощують і в Ленінграді, і в Норвегії. Він цілком натуралізувався, наприклад в Північній Америці, де встановлено, що його плоди запасає індіанський ведмідь, сприяючи тим самим поширенню цієї рослини. Розносять плоди горіха і деякі птахи. Білки зривають плоди з гілок, закопують у землю, ретельно маскуючи. Вони використовують запаси через певний час, коли зовнішній шар плода руйнується. Зрозуміло, що частина захованих плодів залишаються незнайденими, вони проростають і дають початок новим рослинам.
З давніх-давен горіх волоський вирощується на Україні. Він був завезений із Середньої Азії на Балканський півострів ще за часів Олександра Македонського. Вже з Балканського півострова цей вид потрапив у південні райони України.
З лікувальною метою використовують листя, заготовлені в червні, коли ще листя зростає і не досягло остаточного розвитку. У цей період в листі горіха міститься більше вітаміну C (до 5%) і багато інших корисних речовин.
Настій з листя п’ють для кращого обміну речовин і як загальнозміцнюючий засіб при авітамінозах і виснаженнях.
Настої і відвари з листя рекомендують вживати при атеросклерозі головного мозку. Застосовують їх також як в’яжучий засіб.
Заготовляють зелені оплодні, стиглі плоди, тверду оболонку плодів, перегородки стиглих плодів, кору гілок і коренів. Зустрічається рослина повсюдно в степових і лісостепових районах України. Рослина широко культивується в Україні, Європі, Азії, Молдавії, Середній Азії, Закавказзі.
Насіння (ядра, «горіхи») є цінним поживним продуктом і рекомендується при гіпо- і авітамінозах, дефіциті солей заліза і кобальту, як загальнозміцнюючий засіб, для профілактики і лікування атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, захворювань печінки, розсмоктує щільні матерії, при розладі шлунку. Горіхове масло й клітковина підсилюють перистальтику кишечника, що дозволяє вживати горіхи в літньому віці й при ожирінні. Горіхів можна з’їдати від 2 до 10 горіхів на день. Однак неконтрольований прийом у великих кількостях волоського горіха може викликати спазм судин головного мозку.
«Надмірне вживання волоського горіха викликає подразнення, запалення мигдалин і висип у роті, особливо у людей з «гарячою» натурою, оскільки волоський горіх шкідливий для них. Тому після вживання в їжу волоського горіха слід добре прополоскати рот, після цього можна прийняти трохи уксомеда або кисло-солодкого граната. Зіпсований чиз пліснявою волоський горіх вживати в їжу не можна: він набуває отруйних властивостей. У того, хто з’їв такі горіхи, слід викликати блювоту і їсти кисле».
Давня таджицька медицина
«Горіхове листя і всяка горіхова шкірка в’яже і зупиняє кровотечу. ...З інжиром і рутою горіхи є ліками від усіх отрут, а з цибулею і сіллю – це гарна лікарська пов’язка від укусу скаженого собаки та інших тварин».
Авіценна
Гіппократ рекомендував горіхи як чудовий дієтичний засіб. Порошки з оплоднів і листя застосовувалися як кровоспинний і антисептичний засіб. Рекомендували порошки застосовувати при лікуванні свіжих і застарілих ран. Для посилення лактації рекомендували додавати в їжу матерям, які годують.
С.В. Хільдегарди рекомендувала бруньки і молоді гілочки волоського горіха змішувати із зеленим чаєм, коренем цикорію і кропивою. Рекомендувала використовувати як ліки при хронічних запаленнях, системних хворобах склеродермії, колагенезі.
До складу стиглих плодів входять жири, білки, вуглеводи, дубильні й ароматичні речовини, аскорбінова кислота (85мг / 100г). Горіхи містять близько 77% жирів, 21% білків, приблизно стільки ж безазотистих. Аскорбінової кислоти (вітаміну С) міститься більше, ніж у чорній смородині, є також вітаміни групи A, B1, E і P солі заліза і кобальту.
Свіже листя містить аскорбінову кислоту (більше 1300мг / 100г), каротин (33 мг / 100г), летку олію (0 005–0,02%), дубильні речовини, глікозиди, флавоноїди, органічні кислоти, алкалоїд югландін, фітонциди, інозит, вітаміни C (до 5%), В, P і каротин. У зелених оплоднях містяться цукри, яблучна, лимонна та аскорбінова кислоти і дубильні речовини. Тверді оболонки плодів містять значну кількість дубильних речовин (16–21%), в тому числі галову і елагову кислоти.
Застосування. В народній медицині листя, оплодні, плоди і тверду оболонку горіха волоського використовують як в’яжучий і бактерицидний засіб для лікування ран, екземи, запальних процесів в горлі і ротовій порожнині, а також при підвищеній секреції шлункового соку, панкреатиті, ексудативному діатезі, псоріазі.
Настій з листя п’ють для кращого обміну речовин і як загальнозміцнюючий засіб при авітамінозах і виснаженнях. Настоєм листя лікують шкірний туберкульоз. Як слабопроносне використовують кору кореня. При лікуванні гіпертонії рекомендують щодня вживати 100 г горіхів в чистому вигляді 45 днів.
Настої і відвари з листя рекомендують вживати при атеросклерозі головного мозку. Застосовують їх також як в’яжучий засіб.
У сучасній натуральній медицині волоський горіх залишається популярним засобом лікування. Рекомендують використовувати настойку горіха волоського «Горіховочка» при подагрі, рахіті, при зовнішніх і внутрішніх кровотечах, при катарі шлунку і для поліпшення функціонального стану шлунково-кишкового тракту, для надання м’якої закріплюючої дії, при глистних інвазіях, при кандидозі, при комплексній програмі очищення організму. За рахунок вмісту органічних кислот, ефірних масел, гірких глікозидів має антисептичну і антипаразитарну дію, а щодо гельмінтів діє тільки на статевозрілі й проміжні стадії. Найкраща форма приготування рослинних ліків з дерева горіха волоського – настоянки.
Настоянки «Оріховочка», «Горіховочка» нагороджені почесною медаллю медаллю ім. Роберта Коха.
Улюблені рослинні, біологічні добавки – настоянки з горіха волоського. Незабутні настойки наших предків завжди нас виручають. Використовують їх всі, незалежно від віку. Особливо улюблена настоянка «Горіховочка» у моїх пацієнтів, єдина невдоволеність пацієнтів під час прийому настойки – маленьке дозування. Дуже смачна, приємна, а головне дуже корисна «Горіховочка».
Настоянки горіха волоського має в’яжучу, ранозагоювальну, протизапальну, антипаразитарну, антигрибкову, антигельмінтну дію.
Готують настоянки зі свіжої або сухої лікарської сировини. Для пацієнтів з діагнозом цукровий діабет рекомендують приготовлену без меду дієтичну добавку «Горіховочка».
Технологія приготування: Готують настоянку горіха волоського (в пропорції 1:10) і 70%-ого етилового спирту як допоміжної речовинита натурального меду. Найкориснішими настоянками є настойки, приготовлені зі свіжої рослини.
Спосіб застосування дорослим:
3 дня по одній столовій ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їжі, можна з невеликою кількістю води.
5 днів по одній чайній ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їжі, можна з невеликою кількістю води.
Під час прийому біологічної добавки «Горіховочка» необхідно проводити очищення кишечника для виведення продуктів розпаду гельмінтів
Оскільки настоянка «Горіховочка» діє лише на статевозрілі й проміжні стадії розвитку гельмінтів, доцільно продовжити застосування грибів (лисички) або гвоздику (рослинний препарат з антисептичною і антипаразитарною дією), виробництва компанії «NittanyPharmaceuticals, Inc.». RT322 Milroy PA 17063, CША.
Настойка Арніка.,
масло …
Фото
Запропонована Емілією Михайлівною, доктором медицини, професором Європейського Інституту природничо-наукових досліджень і дистанційного навчання. (Німеччина)., СИСТЕМА «Комплексний підхід Натуральної /Комплементарної медицини по відновленню та оздоровленню організму людини» в яку входять в основному методи: фітотерапія, гомеопатія, біорезонансна діагностика та терапія(основи квантової медицини), збалансована низькокалорійна дієта або роздільне харчування та очищення організму людини.
Під час лікування в разі необхідності для порівняння як проходить лікування використовується фотофіксація проблемних частин тіла з дозволу пацієнта, а також проводяться клініко-лабораторні обстеження та консультації фахових лікарів клінічної медицини.
Поєднуючи методи народної і нетрадиційної, натуральної/комплементарної та клінічної медицини можна досягти оптимального терапевтичного ефекту в відновленні й оздоровленні людини.
З великим задоволенням також використовуються біорезонансні технології у тваринництві та рослинництві.
«…Здорова їжа здорові люди!».