Дерево сімейства горіхові (Juglandaceat A.Rioh.) із потужною кореневою системою. Довговічне дерево з сірою кроною висотою 20 - 25м, і більше, діаметр стовбура 3 - 7м, гілки утворюють велику крону діаметром близько 20м. Рідко росте у вигляді чагарників. Деякі дерева здатні жити до 300 – 400 років, зберігаючи здатність плодоносити. Волоський горіх у дикому вигляді зустрічається і в лісах Закарпаття.
Лікарською сировиною є незріле листя, плоди. У гомеопатії для виготовлення препарату (Югланс регія) Juglans regia використовують зелену шкірку плода та листя. Серед 38 квіткових еліксирів Баха, квітка грецького дерева Walnut займає сьогодні важливе місце в терапії.
Наукова латинська назва була дана цій рослині Карлом Ліннеєм, який використовував давньоримські його позначення. Римляни називали плід горіха basilicom (царський), а також juglans, що являє собою народне скорочення виразу Jovis glans, тобто жолуд Юпітера (Jovis - батьківський відмінок від Juppiter), іншими словами, божественний жолуд, що має на противагу звичайному жолудю чудовим смаком .
За назвою виду можна вважати, що батьківщиною горіха волоського є Греція. І він справді у дикому стані росте у Греції.
Але якщо заглянути в історію глибше, то виявляється, що знаменитий римський вчений Марк Теренцій Варрон (I ст. до н.е.) у праці «Про сільське господарство» називав горіх грецьким (Joglans nux graeca). У Рим волоський горіх потрапив із Еллади.
Звернувшись до раннього історія людства, наукової праці з ботаніки, автором якого був давньогрецький вчений Теофраст (IV-III ст. до зв. е.) у ботаніків є підстави вважати, що рослину горіх грецький він назвав перським горіхом. Але в XIX ст., коли почався розквіт палеоботаніки, залишки горіхів (плоди та листя) були виявлені у третинних та четвертинних відкладах Європи. Це здалося вченим того часу безперечним доказом безперервного існування горіха волоського в Європі з третинного часу. Більш точними дослідженнями, проведеними в наші дні, було встановлено, що ці горіхи споріднені не горіху волоському, а іншим видам роду, що збереглися до наших днів лише в Північній Америці.
З огляду на свідчення Теофраста та сучасні дані про поширення горіха волоського можна вважати областями його, безумовно, природного поширення Південний Казахстан, Середню Азію, Іран, Афганістан, західні частини Гімалаїв з Тибету, південний схід Закавказзя (Талиш). В інших частинах Закавказзя, наприклад у Західній Грузії, величезні ліси з горіха волоського справедливо розцінюються як стародавні сади, що розрізалися, покинуті ще під час грузино-перситських і грузино-турецьких воєн. Подорожував у 1924р. по Авганістану. Н.И.Вавилов писав, що Авганістан загалом входить у загальний ареал дикого горіха, але у ряді замкнутих районів, наприклад, у Кафиристане, є сліди самостійної культури цієї рослини. У Малій Азії та Європі дикорослі горіхи волоські слід вважати нащадками диких культурних рослин.
Якщо нанести на карту назву горіха волоського на всіх європейських мовах, то виявимо, що у романських народів, всередині колишньої Римської імперії, назва горіха волоського перетворилася просто на горіх (нук по-молдавськи, nuc по-румунськи, noce по-італійськи, nogal по - іспанською, словом, всі похідні від латинського nux). На околицях Римської імперії та в її німецьких і слов'янських сусідах горіх волоський отримав назву «волоський горіх», в українців - горіх волоський.
Волоський горіх користувався і користується популярністю у багатьох народів. Значення горіха в житті людини велике та багатогранне. Деревину горіха використовують із світовою популярністю у будівництві. Плоди горіха широко використовують як харчовий продукт. Кору та оболонку плодів застосовують для виготовлення барвників. Деякі індіанські племена в Мексиці для заціпеніння риб роздавлюють молоде листя пекану та горіха наскального (Jugland rupestris) та опускають їх пучками у воду.
Подібність ядра волоського горіха з людським мозком породжувало багато легенд і огортало рослину ореолом містичної таємниці. У Стародавній Греції та Римі горіх був символом достатку, достатку та довголіття. У Вавилоні жерці забороняли простим людям вживати горіхи в їжу. У середні віки вважали, якщо під горіховими деревами не ростуть інші рослини, це відбувається тому, що в них гніздиться нечистий дух, який шкодить іншим рослинам і людині, тому горіхові дерева потрібно знищувати.
Сучасні вчені встановили, що в листі горіха міститься отруйна, пригнічуюча речовина, яка впливає для інших рослин, що ростуть, речовина - югландин. З опалого листя дощі вимивають цю речовину в грунт. У грунті югландин пригнічує зростання рослин, що ростуть під горіхом. Листя волоського горіха має інсектицидні властивості, його запахи не виносять комах, тому його можна використовувати як абсолютно нешкідливий біологічний метод для боротьби з комахами. Волоський горіх виділяє багато фітонцидів. Там де ростуть горіхи, завжди свіже повітря, мало мух та хвороботворних мікробів.
Горіх грецький розлучається тепер майже в усіх країнах світу і в багатьох місцях дичаве. У наші дні вдається вирощувати його й у Санкт-Петербурзі, й у Норвегії. Він цілком натуралізувався, наприклад, у Північній Америці, де, як встановлено, його плоди запасає в користь індіанський ведмідь, сприяючи цим поширенню цієї рослини. Розносять плоди горіха та деякі птахи. Білки зривають плоди з гілок, закопують у землю, ретельно маскуючи. Вони використовують запаси через деякий час, коли зовнішній шар плода руйнується. Очевидно, частина захованих плодів залишаються не знайденими, вони проростають і дають початок новим рослинам.
Здавна вирощується горіх волоський на Україні. Він був завезений із Середньої Азії на Балканський півострів ще за часів Олександра Македонського. Вже з Балканського півострова цей вид потрапив до південних районів України.
З лікувальною метою використовують листя, заготовлене в червні, коли ще лист росте, і не досяг остаточного розвитку. У цей період у листі горіха міститься більше вітаміну C (до 5%) та багатьох інших корисних речовин.
Настій із листя п'ють для кращого обміну речовин і як загальнозміцнюючий засіб при авітамінозах та виснаженнях.
Настої та відвари з листя рекомендують вживати при атеросклерозі головного мозку. Застосовують їх як в'яжуче.
Заготовляють зелені навколоплідники, стиглі плоди, тверду оболонку плодів, перегородки стиглих плодів, кору гілок та коріння. Зустрічається рослина повсюдно у культурі у степових та лісостепових районах України. Рослина широко культивується в Україні, Європі, Азії, Молдові, Середній Азії, Закавказзі.
Насіння (ядра, «горіхи») є цінним поживним продуктом і рекомендується при гіпо- та авітамінозах, дефіциті солей заліза та кобальту, як загальнозміцнюючий засіб, для профілактики та лікування атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, захворювань печінки, розсмоктує щільні матерії, при незварюванні. шлунка. Горіхова олія та клітковина посилюють перистальтику кишечника, що дозволяє вживати горіхи в літньому віці та при ожирінні. Можна з'їдати від 2-х до 10-ти горіхів на день. Не контрольований прийом волоського горіха у великих кількостях може спричинити спазм судин головного мозку.
У народній медицині листя, навколоплідні, плоди та тверду оболонку горіха волоського використовують як в'яжучий та бактерицидний засіб для лікування ран, екзем, запальних процесів у горлі та ротовій порожнині, а також при підвищеній секреції шлункового соку, панкреатиті, екскудативному діатезі, псоріазі.
Настій із листя п'ють для кращого обміну речовин і як загальнозміцнюючий засіб при авітамінозах та виснаженнях. Настоєм листя лікують шкірний туберкульоз. Як ніжний проносний використовують кору коренів. При лікуванні гіпертонії рекомендують щодня вживати 100 г горіхів у чистому вигляді 45 днів.
Настої та відвари з листя рекомендують вживати при атеросклерозі головного мозку. Застосовують їх як в'яжуче.
У сучасній натуральній медицині волоський горіх залишається популярним засобом лікування. Рекомендують використовувати настоянку горіха волоського «Оріховочка» при подагрі, рахіті, при зовнішніх та внутрішніх кровотечах, при катарі шлунка та поліпшенні функціонального стану шлунково-кишкового тракту, при м'якій закріплюючій дії, при глистових інвазіях, при кандидозі, при комплексній програмі очищення організму. За рахунок вмісту органічних кислот, ефірних олій, гірких глікозидів, має антисептичну та антипаразитарну дію, а щодо гельмінтів діє тільки на статевозрілі та проміжні стадії. Найкраща форма приготування рослинних ліків із дерева горіха волоського - настоянки.
Улюблені рослинні, біологічні добавки – настоянки з горіха волоського. Незабутні настоянки наших предків завжди нас рятують. Використовують їх усі, незалежно від віку. Особливо улюблена настоянка «Оріховочка» у моїх пацієнтів, єдина незадоволеність пацієнтів під час прийому настоянки «Оріховочка» – маленьке дозування. Дуже смачна, приємна, а головне дуже корисна «Оріховочка».
Настоянки горіха волоського володіє в'яжучою, ранозагоювальною, протизапальною, антипаразитарною, антигрибковою, антигельмінтною дією.
Готують настоянки із свіжої чи сухої лікувальної сировини. Для пацієнтів з діагнозом цукровий діабет рекомендують приготовлену без меду дієтичну добавку «Горіхівочка».
Технологія приготування:
Готують настоянку горіха волоського (у пропорції 1:10) з добавкою 70%-ного етилового спирту, як допоміжна речовина та натуральний мед. Найкориснішими настойками є настоянки приготовані зі свіжої рослини.
Спосіб застосування дорослим:
3 дні по одній столовій ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їди можна з невеликою кількістю води.
5 днів по одній чайній ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їди можна з невеликою кількістю води.
Під час прийому біологічної добавки «Оріховочка» або «Горіховочка» необхідно проводити очищення кишечника для виведення продуктів розпаду гельмінтів.
Так як настоянки «Оріховочка» та «Горіховочка» діє лише на статевозрілі та проміжні стадії розвитку гельмінтів, доцільно, продовжити застосування грибів (лисичок) чи гвоздики.
Натуральні дієтичні добавки «Путями предків» розроблені доктором натуральної/комплементарної медицини, професором Європейського Інституту природничо-наукових досліджень та дистанційного навчання. Дрезден. Німеччина., Натуральні дієтичні добавки «Путями предків»: «Настої Закарпатські» ТУ У 10.8-2187021621-001:2017; Фіточаї та трав'яні збори «Траві Закарпаття» ТУ У 10.8-2187021621-002:2017; "Косметичні олії" ДСТУ 4765:2007. ГОСТ 28303. За рішенням Європейської Академії натуральних наук та Вченої Ради нагороджені медаллю Роберта Коха «За видатні заслуги у галузі наукових досліджень».
Висловлюю свою щиру подяку всім моїм друзям та наставникам за доброзичливо виправлені помилки, критичні зауваження, пропозиції та відгуки.
З повагою та побажаннями міцного Вам здоров'я,
доктор, професор Емілія Токар
тел. + 380 67 312 2411, + 380 68 081 8711,
+ (03142) 56 239 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
WhatsApp Viber